Алгоритм дій населення за сигналами оповіщення цивільного захисту

Матеріали наради з питань запобігання поширенню агресивної субкультури серед підлітків

Психологічні засади ділового спілкування вичтеля НУШ

Особистісний потенціал учителя НУШ: складові та засоби психологічної підтримки в умовах війни

Берегти себе — головне правило роботи вчителя

Саме ви допомагаєте впоратися зі складними життєвими обставинами учням, адже забезпечуючи нормальний навчальний процес, ви також покращуєте їхній стан. Але, на жаль, ваша робота в таких випадках — дуже виснажлива й емоційно витратна. До того ж, якщо ви пережили такий самий травматичний досвід, як і учні, спілкування з ними може нагадувати про те, що трапилося. Тому, щоб підтримувати інших людей, важливо дотримуватися головного правила психологічного «самозбереження» — берегти себе. Будь ласка, постарайтеся не нехтувати ним!

Як саме «берегти себе»?

По‐перше, залишайте час для себе і своєї сім'ї. Обов'язково знаходьте можливість і сили, щоб відволіктися, провести час зі своїми рідними чи друзями, навіть якщо ви відчуваєте себе вкрай зобов'язаним учням.

По‐друге, слідкуйте за своїм фізичним станом: добре харчуйтеся, висипайтеся, в разі необхідності — пройдіть лікування. Іноді дуже важко вчити, якщо ви хворі.

По‐третє, візьміть за правило влаштовувати або відвідувати регулярні зустрічі з групою інших вчителів, тобто спілкуватися, підтримувати один одного, обговорювати робочі питання.

По‐четверте, не нехтуйте підтримкою інших вчителів, а також пропонуйте свою допомогу. Так ви зможете заміняти один одного, якщо знадобиться.

Методи формування стресостійкості:

- Фізичні вправи допомагають майже відразу. Навіть 20 хвилин фізичної активності щодня значно покращують самопочуття. Особливо корисні плавання, біг, рухливі ігри на свіжому повітрі (футбол, волейбол, теніс, бадмінтон).

- Раціональне харчування. Люди, що знаходяться в стані хронічного стресу, часто зловживають солодощами. Це допомагає підтримувати рівень цукру в крові для компенсації ослабленої стресом функції гормонів. Однак набагато корисніше їсти овочі, в яких містяться необхідні для подолання стресу вітаміни і мінеральні речовини.

- Відпочинок і сон. Першим симптомом стресового перевантаження є порушення сну: ввечері людина довго не може заснути, вночі часто прокидається, а вранці почувається знесиленою. Це означає, що її біологічний годинник «зламався». Для його відновлення буде потрібно близько трьох тижнів. Щовечора слід лягати в один і той самий час. Перед сном слід провітрити кімнату, прийняти теплу ванну або душ і випити склянку трав’яного чаю або молока з медом.

Поради щодо самостійного подолання професійного вигорання:

- Навчіться розуміти свої почуття. Усвідомлення того, що відбувається з вами в цей момент, вже є «рятівною паличкою» в ситуації стресу, навіть якщо у вас немає можливості поділитися з кимось своїми проблемами.

- Привчіть себе починати розмову про особисті невдачі та проблеми описом своїх досягнень та успіхів. Це принесе вам внутрішню гармонію та врівноваженість.

- Навчіться просити про допомогу. Можливо, спочатку це буде непросто. Може з’явитися страх, що колеги подумають, наче ви не здатні впоратися з тим чи іншим поставленим завданням. Однак, правильно розподіливши обов’язки, ви зможете ефективніше проявляти свої професійні навички та якості.

- Не відмовляйтеся від допомоги. Прийнявши її, ви водночас робите щасливим і того, хто запропонував цю допомогу, і себе.

- Займіть активну позицію — це один із найдієвіших способів. Не очікуйте, що нелегкі переживання, властиві для професійного вигорання, минуть самі собою.

- Пропишіть у своєму розпорядку дня час для сну та відпочинку. Виділіть стільки часу, скільки зможете, і визначте максимальний проміжок можливого скорочення. Наприклад, заплановано дві години. Можливість скорочення — не більше 15 хвилин. Спочатку усвідомлено дотримуйтеся запланованого розкладу, доки це не стане звичкою. Зберіть «банк ідей» для проведення дозвілля. Коли виникатиме відчуття розгубленості — «А що ж робити?» — заглядайте в складений заздалегідь список.

- Сприймайте процес подолання професійного вигорання як своєрідний життєвий виклик, що здатний зміцнити вас і як особистість, і як професіонала. Внутрішні ресурси є в кожного. Тільки глибина залягання цього скарбу може відрізнятися. Тому уникайте порівняння своїх шляхів та швидкості виходу з кризи з результатами інших людей.

Як вибудовувати навчальний процес із травмованими дітьми

Травматичні події накладають відбиток як на учнів і вчителів, так і на навчальний процес загалом. Це проявляється в тому, що травмовані діти відчувають труднощі з концентрацією, увагою і поведінкою. Деякі учні можуть бути занадто тихими і замкненими, а інші — гіперактивними. У багатьох виникають проблеми з успішністю.

Як полегшити процес адаптації до навчального процесу? Ось кілька рекомендацій:

на якийсь час плануйте уроки коротшими, менш інтенсивними, а домашні завдання — такими ж за змістом, але меншими за обсягом;

іноді корисно відкласти деякі уроки на початку навчального року і в дні, які можуть нагадувати про те, що трапилося (наприклад, річниця), а цей час використовувати для бесід про практичні речі, пов'язані з нормалізацією життя школи і учнів. Це допоможе знайти вихід із труднощів, що склались, і поліпшити здатність дітей справлятися з факторами, що нагадують про травму;

важливо запрошувати дітей і батьків у школу, щоб зрозуміти, які проблеми впливають на учня, і, таким чином, краще розуміти причини змін в його поведінці та успішності;

всі вчителі — ще й просто люди, тому, звичайно ж, відрізняються в емоційних проявах. Найважливіше - залишатися щирим. Діти дуже добре помічають, як їхні вчителі справляються з травмою. Тому абсолютно нормально висловлювати свої природні емоції, наприклад, смуток. Адже учням важливо зрозуміти, що відновлення можуть потребувати і діти, і дорослі — навіть якщо на це буде потрібно більше часу, ніж очікувалося.

Спілкування з батьками дітей з інвалідністю

Дотримуйтесь цих простих правил спілкування і будьте толерантними!

- Зустрілися очима з дитиною чи її батьками — посміхніться. Не відводьте погляд, це може змусити почуватися небажаними та ізольованими.

- Не питайте про діагноз заради цікавості. Хочете підтримати розмову — спитайте, що дитина любить.

- Пропонуйте допомогу, проте не наполягайте, якщо вона не потрібна. Невміле поводження з дитиною чи спеціальним обладнанням для неї може зашкодити більше, ніж принести користі.

- Емпатія проти жалості. Сумніваєтеся, чи варто підіймати якусь тему — не робіть цього.

- Утримуйтесь від висловів типу "ти — герой”, “ти така сильна”. Не підбадьорюйте висловами, які на вашу думку мають вселити у батьків надію. Ці коментарі можуть бути болісними.

Що може зробити педагог з питання протидії булінгу:

У школі вирішальна роль у боротьбі з булінґом належить педагогам. Проте впоратися з цією проблемою вони можуть тільки за підтримки керівництва школи, батьків, представників місцевих органів влади та громадських організацій. Для успішної боротьби з насильством у школі:

· Усі члени шкільної спільноти мають дійти єдиної думки, що насильство, цькування, дискримінація за будь-якою ознакою і нетерпимість у школі є неприйнятними.

· Кожен має знати про те, в яких формах може виявлятися насильство й цькування і як від нього страждають люди.

· Спільно з учнями мають бути вироблені правила поведінки у класі, а потім загальношкільні правила. Правила мають бути складені в позитивному ключі «як треба», а не як «не треба» поводитися. Правила мають бути зрозумілими, точними і короткими.

· Дисциплінарні заходи повинні мати виховний, а не каральний характер. Осуд, зауваження, догана мають бути спрямовані на вчинок учня і його можливі наслідки, а не на особистість порушника правил.

· Жоден випадок насильства або цькування і жодну скаргу не можна залишати без уваги. Учням важливо пояснити, що будь-які насильницькі дії, образливі слова є неприпустимими. Реакція має бути негайною (зупинити бійку, припинити знущання) та більш суворою при повторних випадках агресії.

· Аналізуючи ситуацію, треба з’ясувати, що трапилося, вислухати обидві сторони, підтримати потерпілого й обов'язково поговорити із кривдником, щоб зрозуміти, чому він або вона так вчинили, що можна зробити, щоб таке не повторилося. До такої розмови варто залучити соціального педагога.

· Залежно від тяжкості вчинку можна пересадити учнів, запропонувати вибачитися, написати записку батькам або викликати їх, позбавити учня можливості брати участь у позакласному заході.

· Учням треба пояснити, що навіть пасивне спостереження за знущаннями і бійкою надихає кривдника продовжувати свої дії. Свідки події повинні захистити жертву насильства і , якщо треба, покликати на допомогу дорослих.

· Потрібно запровадити механізми повідомлення про випадки насильства, щоб учні не боялися цього робити. Ці механізми повинні забезпечувати учням підтримку і конфіденційність, бути тактовними.

· Для успішного попередження та протидії насильству треба проводити заняття з навчання навичок ефективного спілкування та мирного розв’язання конфліктів.

Рекомендації класному керівнику щодо встановлення довіри з проблемним підлітком:

1. Уважно вислухайте дитину, прагніть до того, щоб підліток зрозумів, що він вам не байдужий і ви готові зрозуміти і прийняти його. Не перебивайте і показуйте свого страху. Відносьтесь до нього серйозно, з повагою.

2. Запропонуйте свою підтримку і допомогу. Проявіть співчуття і покажіть, що ви поділяєте і розумієте його почуття.

3. Зацікавтесь, що саме турбує підлітка.

4. Впевнено спілкуйтесь з підлітком .Саме це допоможе йому повірити у власні сили. Головне правило в роботі з дітьми – не нашкодь!

5. Використовуйте слова, речення, які будуть сприяти встановленню контактів: розумію, звичайно, відчуваю, хочу допомогти.

6. В розмові з підлітком дайте зрозуміти йому, що він необхідний і іншим і унікальний як особистість Кожна людина незалежно від віку, хоче мати позитивну оцінку своєї діяльності.

7. Недооцінка гірша ніж переоцінка, надихайте підлітка на високу самооцінку. Вмійте слухати, довіряйте і викликати довіру в нього.

Рекомендації щодо поліпшення поведінки підлітків:

1. Пошук і знаходження шляхів підвищення мотивації до навчання у учнів:

– винагорода дітей за досить незначний прогрес під час навчальної діяльності, а не за досконалість в ній;

- активне заохочення в творчій діяльності, в спорті, в різних шкільних заходах.

2. Виховання теплих почуттів до школи у учнів:

– дозволяти дітям брати участь у найважливіших справах школи, наділивши їх певною часткою відповідальності.

3. Не присвоювати дітям ніяких ярликів, спиратися на заохочення, підтримку, а не на покарання:

– не бажано розділяти учнів (шдяхом розподілу по групах), бо діти позбавляються необхідної мотивації;

- корисно знаходити сильні сторони слабких учнів і хвалити їх за те, що їм вдається.

4. В роботу школи включати більше елементів, що задовольняють соціальні інтереси підлітків:

- розширювати позашкільні форми діяльності підлітків;

– залучати їх до організації такої діяльності;

– прикладом, шляхом бесід виховувати у підлітків усвідомлення, прийняття шкільних цінностей та норм.

Рекомендації учасникам педагогічного процесу щодо підвищення самооцінки у “важких” підлітків

1. Намагайтеся створити добрі стосунки у спілкуванні з підлітком, бо їх відсутність – це причина виникнення тривожності у дитини.

2. Поважайте індивідуалізм підлітка, бо його зневага веде до появи самотності дитини.

3. Стверджуйте загальнолюдські цінності – це стане на допомогу під час появи у підлітка думок про самотність або втрати друга (друзів).

4. Частіше нагадуйте “важким” підліткам про їхні позитивні якості – це допоможе уникнути в їхній свідомості закріплення негативних оцінок щодо них самих та формування низької самооцінки.

5. Навчайте підлітка поважати свою гідність, розуміти свої вчинки, виховувати самоповагу, позитивне ставлення, розуміння, терплячість до оточуючих, їхніх оцінок щодо самого підлітка.

6. Сприяйте розвитку процесу самореалізації – активній праці самого підлітка щодо розвитку своєї особистості.

7. Створюйте умови щодо формування у підлітків інтересу до того, якими вони стануть у майбутньому – це могутній фактор саморозвитку “важкого” учня.

8. Допомагайте “важким” підліткам знайти свої життєві цілі – це зможе усунути багато проблем під час їхнього виховання.